Рельєф української землі (конспект)

Зручний для життя рівнинний характер української землі (95% – рівнина, 5% – гори) здавна приваблював людей. Більша частина території країни – це частина Східноєвропейської рівнини, де низовини – Поліська, Придніпровська та Причорноморська (із плоскою поверхнею і середньою висотою менше 200 м) – чергуються з височинами – Волинською, Подільською та Придніпровською – на Правобережжі Дніпра та Донецькою і Приазовською – на сході Лівобережжя (з горбистою поверхнею, розчленованою балками і ярами та висотами 200-500 м). На низовини припадає 70%, на височини – 25% території України. Найнижча точка рівнини (-5 м нижче рівня моря) – в Одеській області біля Куяльницького лиману; найвища – гора Берда (515 м) – на Хотинській височині в Передкарпатті. Середня висота рівнинної частини становить 175 м над рівнем моря.

Гори в Україні є складовою частиною великого Альпійсько-Гімалайського гірського поясу. На Карпати припадає близько 4%, Кримські гори – близько 1% площі держави. Гірський рельєф досить плавний, без скелястих піків і льодовиків, із широкими долинами річок, і тільки подекуди зустрічаються стрімкі ущелини.

Гора Говерла (2061 м) – найвища точка України – знаходиться на масиві Чорногора Українських Карпат. Найвищою точкою Кримських гір, які займають крайній південь Кримського півострова, є гора Роман-Кош (1545 м).