§ 19. Геологічний час (підручник)

§ 19. Геологічний час

 

1. Пригадайте, що вивчає геологія.

2. Чим складена земна кора?

 

Вік Землі. Вчені з’ясували, що вік нашої планети становить близько 4,6 млрд років. Проміжок часу, протягом якого відбувався розвиток Землі, називають геологічним часом. Розвиток нашої планети пов’язаний з такими головними подіями, як формування земної кори і розвиток живих організмів.

Протягом мільярдів років земна кора зазнавала тривалих змін. Вона ламалася на велетенські скиби, прогиналася западинами, вигиналася складками гір, утворюючи глибокі тріщини. Розпечена лава потоками піднімалася з глибин на поверхню. Потім мільйони років вона перекривалася осадовими породами. Мільярди років тому у водоймах виникли перші організми – бактерії і водорості. Протягом сотень мільйонів років з них розвивалися рослини і тварини, які заселили суходіл і моря. Понад 150 млн років тому на Землі панували найбільші за всю її історію тварини – динозаври. І тільки близько 2 млн років тому з’явилися предки людини.

Як же про такі давні події змогли довідатися люди? Адже, коли це відбувалося, їх на Землі ще не було. Виявляється, події розвитку нашої планети відбиваються в гірських породах. Досліджуючи породи, можна визначити, коли вони утворилися і які природні умови існували мільйони років тому. Тому породи називають “кам’яними літописами” Землі.

Як прочитати кам’яні літописи Землі. Щоб розшифрувати “свідчення” гірських порід, досліджують їх залягання та скам’янілі рештки рослин і тварин, що містяться в них.

У земній корі осадові породи залягають верствами (шарами). У розміщенні верств існує певна послідовність: ті, що залягають нижче – давніші, тобто утворилися раніше за верхні. Отже, за горизонтальним заляганням порід можна встановити їх відносний вік. Наприклад, якщо на стрімкому березі річки знизу видно вапняки, а над ними – глини, перекриті зверху пісками, то очевидно, що вапняки давніші за глини, а глини давніші за піски.

 

Мал. Залягання гірських порід верствами (шарами)

 

Встановити вік гірських порід можна і палеонтологічним методом. Він полягає у визначенні віку порід за рештками різних організмів, що жили в минулому. Їх залишки є в більшості осадових порід. Коли організми відмирають, то м’які частини їх тіла руйнуються без сліду. Проте тверді частини (черепашки, панцири, кістки), поховані в осадових нагромадженнях, з часом кам’яніють і добре зберігаються. Так, у материкових відкладах знаходять рештки динозаврів, птахів, рослин. У морських відкладах багато решток молюсків. Відомо, що спочатку на Землі виникли найпростіші організми. Протягом мільярдів років вони змінювалися і розвивалися. Отже, рештки примітивних рослини і тварин трапляються в найдавніших шарах осадових порід, а найбільш розвинених – у найновіших відкладах. Є й інші методи визначення віку порід (в роках).

За віком найдавніших порід встановили і вік Землі. Найдавніші породи, яким понад 4 млрд років, знайдено в Сибіру, на Кольському півострові, півдні Африки, в Австралії. На території України поширені гірські породи різного віку. Найдавнішими є граніти, кварцити, лабрадорити віком 2,6 млрд років.

Геохронологічна таблиця. Користуючись різними методами дослідження порід, вчені склали спеціальну шкалу. Вона показує відтинки часу, на які ділять геологічний час. Кожному часовому відрізку відповідає певний етап формування земної кори і розвитку живих організмів. Така шкала називається геохронологічною таблицею (геохронологія – з грецької:  гео – Земля, хроно – час і логія – знання). Отже, геохронологічна таблиця – це шкала, що відображає послідовність основних етапів геологічної історії Землі і розвитку життя на ній.

За геохронологічною таблицею історію Землі ділять на геологічні ери. виділяють 5 ер: архейська (з грецької – ера найдавнішого життя), протерозойська (ера первинного життя), палеозойська (ера давнього життя), мезозойську (ера середнього життя) і кайнозойська (ера нового життя). Ери в свою чергу поділяються на періоди. Наприклад, палеозойська ера охоплює 6 періодів: кембрійський, ордовицький, силурійський, девонський, кам’яновугільний, пермський. На відміну від історичного часу, який міряють століттями, геологічний час вимірюють значно тривалішими відрізками – мільйоноліттями. Тривалість періодів неоднакова – від 20 до 100 млн років. Лише останній період останньої ери – четвертинний – триває лише 1,8 млн років. Це вказує на його незавершеність.

Так геохронологічна шкала навела порядок у послідовності виникнення гірських порід, співставленні та розмежуванні геологічних явищ і процесів.

 

Мал. Геохронологічна таблиця

Запитання і завдання

1. Який вік Землі?

2. Чому гірські породи називають свідками історії нашої планети?

3. Якими способами можна визначити вік гірських порід?

4. Що відображає геохронологічна таблиця?

5. Яка ера в історії розвитку Землі є найдавнішою, яка – найновішою?