§ 6. Міжнародні організації.

§ 6. Міжнародні організації

Пригадайте, членом яких міжнародних організацій є Україна.

 

 

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ РОЗПОДІЛ. На початку ХХІ ст. світ постає єдиним соціально-економічним організмом, функціонування якого вимагає узгоджених дій урядів, представників громадськості, бізнесових кіл різних країн. Часи, коли стосунки між державами вирішувалися силовими методами, поступово відходять у минуле. Порозуміння через домовленість, пошук взаємовигідних варіантів розв’язання проблем – цивілізовані методи міждержавного спілкування. Для координації діяльності світового співтовариства, вирішення суперечок, боротьби з глобальними і регіональними проблемами створено низку міжнародних організацій. Міжнародна організація – це об'єднання трьох або більше урядів, міжурядових або громадських співтовариств, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи реалізації проектів. У роботі міжнародних організацій беруть участь уповноважені посланці, які представляють інтереси своєї держави чи співтовариства, притримуючись поваги, невтручання у внутрішні справи, порядку прийняття рішень та норм міжнародного права.

За предметом діяльності розрізняють загальнополітичні та спеціальні (економічні, науково-технічні, кредитно-фінансові, військові, з питань розвитку та ін.) міжнародні організації. Вони мають установчу міжнародну угоду, постійні органи і штаб-квартиру.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ. ООН – універсальна організація, яка виконує і загальнополітичні, і спеціалізовані функції, оскільки включає більш ніж 30 взаємопов’язаних об’єднань. Заснована ще в 1945 р., нині вона охоплює 192 країни світу і є центром розв’язування  проблем, з якими зіштовхується людство. Щоденно ця організація проводить роботу зі сприяння дотримання прав людини, охорони довкілля, боротьбі з хворобами і скорочення масштабів бідності. ООН розробляє норми і правила безпечного й ефективного повітряного сполучення, приділяє увагу удосконаленню телекомунікацій і захисту інтересів споживачів. Вона є ініціатором міжнародних кампаній у боротьбі з обігом наркотиків і тероризмом. Діючи в усіх регіонах  світу, ця організація надає допомогу біженцям, допомагає збільшити обсяги виробництва продовольства, відіграє провідну роль у боротьбі зі СНІДом. Головними органами ООН є Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Міжнародний Суд, Секретаріат та ін. На особливу увагу заслуговують галузеві організації, створені ООН для вирішення певних завдань міжнародного розвитку.

Під час засідання Ради Безпеки ООН

 

 

Прапор ООН

 

Голубі шоломи – формування ООН, що виконують миротворчі та гуманітарні місії в багатьох куточках планети

 

Традиційно нейтральна Швейцарія тільки недавно стала членом ООН

 

Серед них однією з найбільш авторитетних стала ЮНЕСКО – спеціалізований підрозділ ООН із питань освіти, науки і культури. Метою цієї міжурядової організації є сприяння миру і зміцнення міжнародної безпеки шляхом розвитку співробітництва між державами в гуманітарній сфері. ЮНЕСКО об'єднує 188 країн. Одним із напрямів її діяльності є охорона культурної і природної світової спадщини та її використання для потреб міжнародного туризму. Список світової культурної спадщини, складений під егідою ЮНЕСКО, налічує 890 об’єктів (станом на 2009 р.). Із численних пам'яток України до нього включено Києво-Печерську лавру і Софійський собор у Києві, історичний центр Львова, прадавні букові ліси Українських Карпат, українську частину геодезичної дуги Струве.

 

 

 

Структура і функції головних підрозділів ООН

 

Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО) при ООН створена з метою підвищення якості харчування і продуктивності в аграрному секторі, покращання умов життя сільського населення, сприяння світовому економічному зростанню. ФАО ділиться досвідом у царині формування сільськогосподарської політики, плануванні, підготовки законодавства і створення національних стратегій розвитку та подолання недоїдання і голоду. Для реалізації місцевих проектів ФАО надає технічну і обмежену фінансову допомогу, яка надходить від розвинутих держав і банків.

Світова організація торгівлі (СОТ) – міжнародне об’єднання, що опікується правилами торгівлі між країнами, дбає, щоб торговельні обміни відбувалися легко, передбачувано і вільно, а також врегульовує торговельні суперечки. Ця організація об’єднує понад 150 членів, які здійснюють 97 % світового торговельного обігу. Україна – член СОТ із 2008 р.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) – спеціалізоване об’єднання ООН, головною метою якого є сприяння охороні здоров'я населення всіх країн світу. Ця організація координує міжнародне співробітництво для розвитку й удосконалення систем охорони здоров'я, викорінення інфекційних захворювань, впровадження загальної імунізації, боротьби з поширенням СНІДу, епідемій і пандемій, координації фармацевтичної діяльності. День заснування ВООЗ – 7 квітня (1948 р.) – щорічно відзначається як Всесвітній день здоров'я. До складу ВООЗ входять 193 країни. Україна є членом ВООЗ з 1948 р. (як незалежна країна поновила членство в 1992 р.).

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) – міжнародна організація з науково-технічної співпраці в галузі мирного використання ядерної технології. Її членами є 146 держав. МАГАТЕ встановлює стандарти ядерної безпеки і захисту довкілля, надає країнам технічну допомогу, а також заохочує обмін науково-технічною інформацією щодо мирного використання енергії атому.

Назву організації «Об’єднані Нації» запропонував президент США Франклін Д.Рузвельт. Уперше вона була використана в 1942 р. в Декларації, коли під час Другої світової війни представники 26 держав зобов’язалися від імені своїх урядів продовжувати спільну боротьбу проти країн фашистської коаліції (Німеччини, Італії, Японії).

 

Карта. Міжнародні організації та їх просторова організація

 

ЗАГАЛЬНОПОЛІТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ. Рада Європи, яка функціонує з 1949 р., є міжурядовою організацією, завдання якої – захист прав людини та верховенство права. Організація  пропагує європейську культурну самобутність та розмаїття європейських культур, розв’язує проблеми, які існують в суспільстві (щодо національних меншин, расової і міжетнічної нетерпимості, захисту навколишнього середовища, СНІДу, наркотиків, організованої злочинності тощо). Рада Європи допомагає утвердженню демократії в регіоні, підтримуючи політичні, законотворчі та конституційні реформи. До цієї організації разом з країнами Європи входить й Україна (з 1995 р.) та такі пострадянські країни, як Росія, Молдова, Грузія, Азербайджан, Вірменія.

Історія створення Європейського Парламенту пов’язана з євроінтеграційними процесами, що розпочалися ще в 1950–1970 рр. У минулому це об’єднання мало статус консультативного та контролюючого органу в розв’язуванні спільних проблем держав-членів. Нині до складу Європарламенту входять представники 27 країн Європи, які є членами ЄС (табл. 6), і він посідає провідне місце серед інституцій, створених у рамках ЄС. Визначальними принципами організації є рівноправність країн-членів при вирішенні питань, свобода, безпека, солідарність та забезпечення довготривалого миру на території держав ЄС. 

Співдружність Незалежних Держав (СНД) утворена в 1991 р. як господарський, політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. Того ж року до СНД приєдналися ще вісім колишніх республік Радянського Союзу: Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, а в 1993 р. – Грузія. У 2005 р. зі складу СНД вийшов Туркменістан. Україна – співзасновниця організації, але Статут СНД не затвердила, тому формально вона залишається не членом, а спостерігачем. У 2008 р. парламент Грузії прийняв рішення про припинення членства в СНД, але поки-що ця країна залишається членом Співдружності.

СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ОРГАНІЗАЦІЇ. Європейський Союз (ЄС) – політико-економічне інтеграційне об’єднання 27 країн Європи,  утворене в 1993 р. (табл. 4). ЄС поєднує ознаки міжнародної організації і держави, однак формально не є ні тим, ні іншим. Країни ЄС пройшли довгий інтеграційний шлях: від підписання у 1951 р. договору про створення Європейського об'єднання вугілля і сталі, до Лісабонського договору 2007 р. про реформування ЄС. Він відіграє величезну роль у міжнародних відносинах. Країни ЄС зобов’язалися проводити спільний зовнішньополітичний курс, узгоджувати основні напрямки економічної, екологічної і соціальної політики.

 

Таблиця 4

Країни-члени ЄС (станом на 2009 р.)

 

Рік вступу

Країни

1993

Країни-засновники: Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція

1995

Австрія, Фінляндія, Швеція

2004

Латвія, Литва, Естонія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Польща, Мальта, Кіпр

2007

Болгарія, Румунія

 

 

Прапор Європейського Союзу

 

Організація Північноатлантичного договору (НАТО, або Північноатлантичний Альянс). НАТО – міжнародна військово-політична організація, створена в 1949 р. Нині в своєму складі вона налічує 28 держав (табл. 5). До цієї організації прагне в майбутньому долучитися й Україна. Основним принципом діяльності організації є система колективної оборони – спільні організовані дії усіх її членів, якщо виникне загроза ззовні. Нині НАТО – один із провідних компонентів безпеки в усьому світі.

Таблиця 5

Країни-члени НАТО

 

Рік вступу

Країни

1949

Бельгія, Велика Британія, Данія, Франція, Нідерланди, Ісландія, Канада, Люксембург, Норвегія, Португалія, США, Італія (країни-засновники)

1952

Греція, Туреччина

1955

Німеччина

1982

Іспанія

1999

Чехія, Польща, Угорщина

2004

Болгарія, Латвія, Литва, Естонія, Румунія, Словаччина, Словенія

2008

Албанія, Хорватія

 

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) об’єднання основних нафтовидобувних країн, що розвиваються (Алжир, Венесуела, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЕ, Саудівська Аравія). Заснована ще в 1960 р., нині ОПЕК контролює більше третини світового видобутку нафти. Організація координує нафтову політику (регулювання видобутку, експорту, цін тощо), підвищення прибутків, сприяння освоєнню національних запасів нафти в інтересах її членів).

ПРОСТОРОВИЙ РОЗПОДІЛ. Постійні органи, штаб-квартири та допоміжні офіси міжнародних організацій формують мережу організаційних центрів. Основні осередки міжнародних організацій знаходяться в США та країнах Західної Європи: Нью-Йорк – штаб-квартира ООН, Женева – ВООЗ, Париж – ЮНЕСКО, Брюссель – НАТО, Відень – МАГАТЕ.

 

Будівля ООН у Нью-Йорку

 

ОСНОВНІ ВЕКТОРИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ. У своїй зовнішній політиці Україна виходить з національних економічних і геополітичних інтересів. Вона прагне створити багатовекторну систему співробітництва, яка забезпечила б її політичну, економічну й енергетичну безпеку за рахунок розширення міжнародних контактів.

Обґрунтованою є стратегічна перспектива входження нашої держави до європейських економічних і оборонних структур. Для України європейська інтеграція, кінцевою метою якої є членство в ЄС, – це шлях модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності національного товаровиробника, вихід на ринки європейських країн. Рух до Європи сприятиме наближенню країни до високих стандартів та підвищенню рівня життя і добробуту населення. Європейська інтеграція гарантує зміцнення національної безпеки і демократизацію політичної системи, проте це складний і тривалий процес. Важливими етапами на шляху вступу нашої країни до ЄС є: набуття членства в СОТ, що передбачає зміни в українському законодавстві відповідно до стандартів країни з ринковою економікою; створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною; приведення у відповідність до європейських стандартів статистики, податкової, пенсійної, страхової, медичної, освітньої та інших систем; політичне і військово-політичне входження до євроатлантичних структур.

Разом з тим наша країна має широке коло інтересів і в інших регіонах світу. Так, Україна є активним учасником Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС) – міжнародної організації, яка виникла в 1992 р. До її складу входять 11 держав Чорноморського басейну (Азербайджан, Албанія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Туреччина, Болгарія, Румунія, Росія, Україна). ЧЕС прагне перетворити Причорномор’я на зону миру, свободи, економічної стабільності, дружніх та добросусідських стосунків. Завдяки своєму розташуванню цей регіон може стати трансрегіональним інтеграційним угрупуванням, яке сполучить Європу, Азію і Північну Африку. Україна ж може перетворити переваги свого географічного положення на реальні політико-економічні важелі впливу. Проте через власну зовнішньополітичну нерішучість і невизначеність позицій вона не лише втрачає можливість посісти чільне місце в регіоні, а й ризикує бути виключеною з цього процесу.

Україна стала одним з ініціаторів створення ГУАМ – інтеграційного союзу Грузії, України, Азербайджану та Молдови. Він має на меті реалізовувати політичні й економічні (насамперед, енергетичні) проекти, спільними зусиллями розв’язувати проблеми територіальної цілісності країн-учасниць. Основою економічної співпраці є функціонування зони вільної торгівлі і реалізація проектів транспортування каспійської нафти до Європи.

На політичні й соціально-економічні процеси на пострадянському просторі сильний вплив здійснює Росія. Намагаючись зберегти і відновити свою геополітичну роль світового і регіонального лідера, вона ініціювала створення Єдиного Економічного Простору (ЄЕП), куди мають увійти Росія, Білорусь, Казахстан і Україна. При вступі, наша держава намагається максимально врахувати  національні економічні інтереси та вимоги СОТ. Україна, вкотре за свою історію, має унікальний шанс використати переваги свого геополітичного положення і стати об’єднуючою ланкою, здатною відстоювати свої економічні інтереси і, водночас, забезпечувати стабільність розвитку не лише країн-сусідів, а й всієї Європи.

Тримаючи курс на Європейський Союз, Україна має стати регіональним генератором інтеграційних ідей, одним з лідерів реалізації переваг спільного взаємовигідного розвитку. Без відповіді на даний виклик глобалізованого світу наша країна приречена або ж тупцювати на місці, або ж перетворитися на сателіта свого північного сусіда.

Карта Міжнародні організації

Робота з картою

1.    З’ясуйте, яка міжнародна організація має найбільш розгалужену просторову організацію.

2.    Укажіть, на якому материку немає штаб-квартир і офісів міжнародних організацій. Поміркуйте, чому.

3.    Назвіть, де розміщено штаб-квартири ООН, ЮНЕСКО, ЧЕС.

4.    Офіси яких міжнародних організацій розміщено в країнах «третього світу»?

Королева Єлизавета II є главою Британської Співдружності Націй

 

Запитання і завдання

1.    Як поділяють міжнародні організації за  предметом діяльності?

2.    Розкажіть про структуру ООН. Які спеціалізовані організації входять до її складу?

3.    Назвіть загальнополітичні міжнародні організації. Які функції вони виконують?

4.    Дедалі більшого геополітичного значення набуває Причорноморський регіон. В України є всі шанси стати регіональним лідером. Проте такі проблеми, як втрата контролю над Чорноморським флотом і безсилля проти політичної гри Росії в Криму, негаразди з функціонуванням Одеського нафтового терміналу і нафтогону Одеса – Броди, труднощі з розбудовою Дунайського водного шляху та інші, знижують її потенційні можливості. Поміркуйте, які геополітичні переваги має наша країна і яких конкретних політичних заходів вона має вжити, щоб стати сильним гравцем на чорноморській арені.

 

Обговоріть колективно проблему: «Перспективи вступу України до НАТО». Оберіть групу експертів та розділіться на групи, які аргументовано обстоювали б протилежні точки зору: а) переваги вступу; б) негативні наслідки членства. Скористайтеся наведеними додатковими джерелами інформації.

 

Теми для індивідуального дослідження

Використовуючи різні джерела інформації, підготуйте реферат або презентацію на тему (на вибір).

1.    Саудівська Аравія – абсолютна теократична монархія.

2.    НАТО – «армія цивілізованого світу».

3.    Україна – Росія: проблеми та перспективи зовнішньої політики.

 

Книжкова полиця

1.    Балабін В. В., Плахотнік О. В., Безносюк О. О. та ін. Міжнародні неурядові організації. – К.: Логос, 2009.

2.    Відносини Україна - НАТО: економічні аспекти. – К. : ІТС, 2003.

3.    Дергачов О. П., Корендович В. С., Мітряєва С. І. та ін. Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства – К. : Видавничий дім "Стилос", 2004.

4.    Савчук І. Міжнародні організації. – К.: Шк. світ, 2007.

5.    Копійка В. В., Шинкаренко Т. І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001.

 

Шукайте в Інтернеті

1.    http://whc.unesco.org/en/list

2.    http://www.ukraine-nato.gov.ua/nato

3.    http://www.cis.minsk.by/

4.    http://www.fao.org/index_ru.htm

5.    http://www.un.org/ru/

6.    http://www.greenpeace.org/international

 

<< § 5. Політичні та економічні системи країн. Типологія держав. § 7.Кількість населення. Демографічні процеси і демографічна політика. >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus