Зайнятість населення в обслуговуючих галузях господарства. Безробіття

Зайнятість населення в окремих галузях господарства визначається у відсотках від економічно активного населення (працюючого), яке представлене часткою працездатного населення, безпосередньо зайнятого в суспільному виробництві. У більшості промислово розвинутих країнах до працездатного населення відносять громадян, що досягли 15 років, тоді як у країнах, що розвиваються, ця межа починається з 12-14 років, а в окремих африканських країнах – навіть з шестирічного віку.

Структура зайнятості населення віддзеркалює структуру господарства і рівень соціально-економічного розвитку країни. Основною тенденцією в структурі зайнятості в світі є збільшення кількості зайнятих в обслуговуючих галузях за рахунок зменшення частки зайнятих у матеріальному виробництві. На зміну аграрній та індустріальній епох приходить постіндустріальна, яка характеризується постійним збільшенням ролі невиробничої сфери і перетворенням її в головну в світовій економіці.

У розвинутих країнах частка населення, зайнятого в індустріальних галузях господарства, коливається від 35 до 40%, а частка працюючих у сільському господарстві і суміжних галузях постійно зменшується (5-20%). В той же час кількість зайнятих у невиробничій сфері, особливо у торговельно-фінансовій, банківській та управлінській діяльності сягає 50%, а в країнах великої сімки – 70%.

У більшості країн, що розвиваються, в структурі зайнятості значно переважає питома вага сільського господарства, менше представлена сфера послуг, найменше – індустріальні галузі. Це пояснюється аграрним характером економік і низькою продуктивністю праці в сільському господарстві, що розвивається переважно екстенсивним шляхом; а також поширенням дрібної торгівлі.

В багатих країнах-нафтоекспортерах, заможних курортних острівних державах і нових індустріальних країнах структура зайнятості подібна до структури зайнятості у високорозвинутих країнах (до 70% працюючих зайнято в сфері послуг).

У постсоціалістичних країнах у промисловості зайнято до 40%, в сільському господарстві і суміжних галузях – до 20% працюючих. У невиробничій сфері зайнято близько 30%, але на відміну від розвинутих країн тут більшість працює у закладах освіти, охорони здоров’я, культури. В той час, як банківська, торговельна та управлінська сфери знаходяться в стадії становлення. Таким чином, структуру зайнятості можна вважати одним із ключових показників рівня розвитку країни і використовувати при її характеристиці.

 

Безробітні – це частина населення працездатного віку, не задіяна в сферах матеріального і нематеріального виробництва, що шукає роботу.

Рівень безробіття у високорозвинутих країнах коливається в межах від 2 до 12%. Безробіття тут, як правило, тимчасове явище, пов’язане з пошуком роботи за бажаною спеціальністю або у зв’язку з перекваліфікацією. Добре розвинена система соціального захисту та перекваліфікації дає можливість безробітному досить швидко знайти роботу.

У країнах перехідної економіки рівень безробіття змінюється від 4% (Чехія, Угорщина) і до 9% (країни СНД). Із переходом до ринкової економіки ці країни також почали інтенсивно впроваджувати у себе служби зайнятості з метою створення цивілізованого ринку праці та зменшення соціальної напруги.

Для багатьох країн, що розвиваються, характерним є масове безробіття, що викликає еміграцію молоді в більш розвинуті країни.

В найбідніших країнах Африки населення в основному зайняте у натуральному господарстві, забезпечуючи себе засобами для існування. Тут фактично відсутня система обліку безробітних, підготовки та перекваліфікації працівників та цивілізований ринок праці. Тому точні дані про масштаби безробіття там відсутні.

 

<< Зайнятість населення в сільському, лісовому, рибному та індустріальних галузях господарства Мінеральні ресурси >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus