§ 34. Японія. (підручник)

§ 34. Японія.

Пригадайте

?

  1. Які особливості геологічного походження мають Японські острови?
  2. Яким є вплив геологічного походження Японських островів на наявність тут родовищ корисних копалин?
  3. В яких умовах формувалася японська нація та культура?


Візитна картка

Площа:372 тис км2

Населення:127 079 000 (2010)

Столиця:Токіо

Офіційна назва:Японія

Державний устрій:конституційна монархія з парламентським урядом

Законодавчій орган:двопалатний парламент (Палата радників і Палата представників)

Глава держави:імператор

Адміністративний устрій:унітарна держава (9 областей, які об’єднують 46 префектур; столичний округ і 2 міських префектури; адміністративна область Хоккайдо)

Поширені релігії:синтоїзм і буддизм

Член ООН

Державне свято:День народження Імператора Aкіхіто, 23 грудня (1933)

Адміністративно-територіальний поділ

ЕГП та природно-ресурсний потенціал. Японія, держава Східної Азії, що займає ланцюг островів (Хоккайдо, Хонсю, Кюсю, Сикоку, архіпелаг Рюкю та ін., всього близько 4 тис.), які омиваються Тихим океаном, Японським, Охотським і Східно-Китайським морями. Найближчими сусідами країни є Китай, Південна Корея та Росія. До останньої країна має найбільші територіальні претензії щодо так званих «північних територій», котрі Японія вважає своїми (Кунашир, Ітуруп, Шикотан та острівна гряда Хабомаї).

Рельєф країни переважно гірський з наявністю численних діючих (60) і згаслих вулканів. Вища точка – вулкан Фудзіяма на о. Хонсю (3776 м). Процеси горотворення продовжуються і сьогодні, тому землетруси бувають тут від півтори до восьми тисяч разів на рік. Усі сучасні будівлі будуються на протисейсмічній основі. Тихоокеанське узбережжя потерпає від цунамі висотою від 30 до 50 м. Клімат від помірного на півночі до мусонного тропічного на півдні. Середні температури січня – від -50С на о. Хоккайдо до +160С – на архіпелазі Рюкю, липня – відповідно від +22 до +280С. Опадів на більшій частині країни – від 1700 – 2000 до 4000 мм на рік, восени звичайно бувають тайфуни. В районах вулканічної діяльності є термальні джерела. Японія належить до країн світу, що майже повністю засвоїли свої земельні ресурси.

Річки короткі, але багатоводні, непридатні для судноплавства. Їх використовують для спорудження ГЕС та водопостачання. Понад 2/3 території вкрито лісами (від хвойних до вічнозелених субтропічних) і чагарниками, але потребу в деревині вони покривають лише на 50 %.

Надра країни бідні. Наприклад, нафти за рік видобувають менше, ніж в США за день, потреби у залізній руді, свинці, цинку власні ресурси забезпечують лише на 1 – 2 % від необхідних потреб, через це країна повністю залежить від імпортної мінеральної сировини.

Населення. За чисельністю населення Японія посідає 10 місце в світі. Японія – типова однонаціональна країна, 99,9 % населення країни складають японці, крім них є корейці, китайці, айни – нащадки древнього населення островів. В країні має місце поліконфесійність – більшість населення країни сповідує дві релігії: синтоїзм і буддизм, крім того є християнська меншина.

Низька народжуваність, висока середня тривалість життя (чоловіки – 79 років, жінки – 86) призводять до старіння нації – пенсіонери складають 20, а діти – 16 % населення, це в найближчі роки загрожує дефіцитом трудових ресурсів.

Густота населення – одна з найбільших в світі: 321 чол. на км2, на прибережних рівнинах вона сягає 10 000, а у великих місцях – ще більше. 70 % населення країни мешкає на тихоокеанській прибережній смузі. Міське населення складає 80 %, 40 % з них живе в трьох найбільших міських а агломераціях, які утворюють мегалополіс Токайдо. За зайнятістю у сферах виробництва населення країни поділяється наступним чином: у сільському господарстві зайнято 4,4 %, у промисловості – 27,9 %, у сфері послуг – 66,4 %.

Найбільші міста країни – Токіо, Йокогама, Осака, Нагоя, Саппоро, Кіото, Кобе, Фукуока, Сендай, Хітаті, Тіба, Кітакюсю, Кагосіма, Хіросіма, Кумамото.

Токіо, столиця Японії, розташована на південному сході о. Хонсю, на рівнині Канто, в місці впадання річок Едогава, Аракава, Суміда, Тама у Токійську затоку, одне з найбільших і швидко зростаючих міст світу, середня густота населення в якому складає 800 – 1000 чол. на 1 км2.

У центрі Токіо

Токіо – головний фінансовий і промисловий центр Японії, один з найбільших фінансових центрів світу. За об’ємом фінансових операцій Токійську фондову біржу можна порівняти лише з фондовими біржами Нью-Йорка і Лондона. Тут концентрується діяльність найбільших фінансово-промислових монополістичних груп (Міцубіси, Сумітомо, Міцуї та ін.), найбільших банків (Банк Японії, Банк розвитку та ін.), представництв іноземних корпорацій.

Це основний транспортний вузол Японії з міжнародними аеропортами Ханеда і Наріта, морським портом (вантажообіг близько 70 млн т на рік), швидкісними автотрасами, залізними і монорельсовими дорогами, метрополітеном. Багато великих підприємств винесено за міську смугу. Працюють наукоємні та високотехнологічні виробництва машинобудування, приладо-, авто-, авіа-, суднобудування, електротехнічне, електронне, оптико-механічне виробництво, нафтопереробна, нафтохімічна, хімічна, поліграфічна, текстильна, шкіряна, керамічна, меблева, харчова промисловість, виробництво будматеріалів, ювелірних виробів, сувенірів тощо.

Токіо – найбільший науковий і культурний центр Японії з понад 100 державними, муніципальними та приватними вищими навчальними закладами, є Національна аерокосмічна лабораторія, онкологічний центр, дослідницький центр захисту від стихійних лих тощо. В місті близько 400 картинних галерей, декілька десятків музеїв, зоопарк (з 1882), акваріуми.

В токійському ресторані

С

учасний Токіо має традиційне прямокутне планування міських кварталів, прийняте в Японії спрадавна. Проте місце розташування окремих міських кварталів відносно один одного не підкоряється точній прямокутній проекції. Кожна конкретна адреса виходить із черговості споруди, але не із знаходження відносно інших будівель у вуличному ряду. Вулиці Токіо не мають назв, окрім головної торговельної вулиці Токіо – Гінза («Срібна»), для інших є назва міського кварталу плюс цифрове позначення будівлі.

У діловому центрі – сейсмостійкі хмарочоси заввишки в 50 поверхів і вище. У спорткомплексі Кокугікане проводяться турніри з боротьби сумо.

У Токіо налічується близько 1750 синтоїстських і 2900 буддійських храмів, православний собор Воскресіння Христа. У 12 км від Токіо створено токійський Діснейленд (1983, близько 48 га).

Осака, місто й порт в Японії, на о. Хонсю, на узбережжі Осакської затоки, друге за величиною та економічним значенням місто країни. Значний торговельно-пасажирський порт, важливий транспортний вузол з міжнародним аеропортом Ітамі (1992). Великий торговельно-фінансовий центр Японії: акціонерні товариства, бавовняна й рисова фондові біржі, банки, підприємства чорної та кольорової металургії, машинобудування, легкої, хімічної, керамічної, деревообробної, рибоконсервної, борошномельної, цукрової промисловості. Працює метрополітен і друга за величиною та значенням в країні фондова біржа.

Північну промислову й південну історичну частини міста з півночі на південь пересікає бульвар Мідосудзі – центральна магістраль міста. Акваріум у місті Осака – один з найбільших у світі. Місто називають «японською Венецією» через чисельні канали. Осакак – значний науковий і культурний центр країни: є два університети та інші вузи, музеї: художній, замку Осака, японських художніх ремесел, планетарій, чисельні парки.

Нагоя, місто та порт в Японії, в центральній частині о. Хонсю, третій після Токіо й Осаки фінансово-промисловий, транспортний і торговельний центр країни, один з основних портів Японії (вантажообіг порту 110 млн т на рік). Тут виробляється близько 10 % промислової продукції країни. В містах-супутниках працюють підприємства машинобудування (особливо транспортне, у тому числі автобудування, суднобудування та судноремонт, а також текстильне й точне машинобудування), електротехнічної промисловості, чорної та кольорової металургії.

Значний культурний центр, заснований у XVI ст. як феодальний замок. Сьогодні тут працюють університети, художній музей Токугава, художня галерея музей скарбів замку Нагоя, ботанічний сад, зоопарк, численні архітектурні пам’ятки.

Економічна карта

Економіка. До складу ВВП крани сільське господарство дає 1,4 % вартості, промисловість – 26.4 %, сфера послуг – 72,2 % вартості.

Японія є азійським лідером за рівнем ВВП на душу населення – 38 000 $, посідає перше місце в світі за обсягами золотовалютних резервів (521 млрд $), третє місце (після США та Китаю) – за виробництвом промислової і п’яте – за виробництвом сільськогосподарської продукції. Протягом останнього десятиліття країна має стійке позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Японія вступила в постіндустріальну стадію розвитку, значну частку ВВП складають доходи від сфери послуг, охорони здоров’я, науки, фінансово-торговельної діяльності та зв’язку.

Японія має дві гострі проблеми: величезний урядовий борг, який в сумі складає 170 % ВВП країни, і старіння населення (демографічні прогнози для країні конче несприятливі, якщо ситуація в країні не зміниться, то до початку наступного століття чисельність японців скоротиться вдвічі), повільно змінюється менталітет японців: стереотип «трудоголіка» поступово змінюється на стереотип «людини, яка працює заради грошей, що забезпечують йому комфортне життя». Крім того в країні продовжуються дебати щодо змісту реформ в реструктуризації економіки країни та менеджменті. Останні світові тенденції щодо подорожчання мінеральної сировини, від якої залежить економіка країни, призвели до скорочення обсягів виробництва в алюмінієвій промисловості більш ніж у 20 разів, у нафтовій промисловості – на 40 %, чорній металургії – на 25 %. Поступово зростають екологічні проблеми.

В Японії ухвалено програму «Технополіс», вона передбачає спорудження 19 наукових містечок середнього розміру для рівномірного поділу наукових кадрів по країні. Адже сьогодні 80 % наукових співробітників та інженерів працює у Токіо та великих містах.

Промисловість. Японія – високорозвинена постіндустріальна країна. Поряд із гігантськими підприємствами тут діють численні дрібні, особливо в легкій і харчовій промисловості. Економіка Японії залежить від імпорту сировини та пального, видобувна промисловість дає 0,2 % ВВП країни.

Енергетика країни більш ніж на 80 % залежить від імпорту енергоносіїв, проте Японія посідає третє місце у світі за виробництвом електроенергії. Майже 60 % її дають теплові електростанції, що працюють на імпортному паливі (вугілля, природний газ, мазут), видобуток кам’яного вугілля Японії зменшується (через високу собівартість) та збільшується обсяг його імпорту зокрема з Австралії. Цьому сприяє введення до експлуатації нових ТЕС.

30 % припадає на АЕС. 60% палива для АЕС імпортується з Австралії та Канади. В країні працює найбільша в світі АЕС «Фукусіма», 53 ядерних реактори, 3 будуються і 13 проектуються.

В середині 90-х років XX ст. Японія поступилася першим місцем з виробництва сталі Китаю, але і сьогодні чорна металургія країни – одна з найбільш досконалих у світі. Найбільший у світі металургійний комбінат працює у Фукуямі. Дві третини сталі виплавляється в конвертерах, інша – в електропічах.

Через високу енергоємність виробництво кольорових металів в Японії майже повністю звернуто (особливо алюмінію), значно помітна тенденція до заміни кольорових металів іншими матеріалами (мідні електродроти замінено на оптоволоконні кабелі). За виробництвом основних видів хімічної продукції Японія посідає друге місце в світі (гума, пластмаса, синтетичні смоли).

На світовому ринку Японія – основний постачальник продукції сучасних конструкційних матеріалів, складних наукоємних галузей промисловості. До середини 90-х років XX ст. країна була світовим лідером у автомобілебудуванні, але поступилася США. Сьогодні країна залишається головним експортером автомобілів, тут працюють найбільші компанії галузі «Тойота Мотор», «Ніссан Мотор», «Мицубісі Мотор», «Хонда Мотор», «Мазда Мотор», «Судзукі Мотор». Ринки збуту готової продукції галузі – Америка, Європа, Австралія. Автомобільною столицею Японії є Нагоя, а найбільший автомобільний завод працює в місті Тойота. Автомобільний гігант «Ніссан Мотор» продав великий пакет акцій французькій компанії «Рено», а німецько-американський концерн «Даймлер-Крайслер» купив пакет акцій компаній «Мицубісі Мотор» і «Хонда Мотор». Ці дії дають позитивний результат для подальшого розвитку галузі, адже відкривають можливості доступу до нових ринків збуту та сучасних технологій.

«Соні», «Тошіба», «Хітачі», «Фудзі», «Шарп» є лідерами електронної промисловості. Основними центрами галузі є Токіо, Йокогама, Фудзісава, Кавасакі, Ітіхара (промислова зона Кейхін).Японія залишається світовим лідером із виробництва відеокамер, відеомагнітофонів, фотоапаратів. Країна контролює також п’яту частину виробництва світової електроніки, а за випуском інтегральних схем, оптичного волокна, напівпровідників, комп’ютерів та комплектуючих поступається лише США.

Японський ППК сформовано на базі чотирьох великих портів та їх гінтерланду: Токіо, Йокогама, Кавасакі, Тіба. Їхній вантажообіг – понад 400 млн т на рік, а спеціалізація – прийом сирої нафти та нафтопереробка, припортова чорна та кольорова металургія, припортова теплоенергетика (на австралійському вугіллі) відправка генеральних вантажів.

За випуском шовкових тканин країна посідає перше місце в світі, синтетичних – третє, за обсягом виробництва целюлозно-паперової продукції – четверте.

Невиробнича сфера країни є однією з найбільш розвинених у світі, крім того країна також один з найбільших фінансових центрів світу: з п’яти найбільших банків світу два – японські.

Територіально країна поділена на вісім компактно розташованих економічних районів, найпотужнішими з яких є Канто (Токіо, Тіда, Кавасакі, Йокогама; спеціалізація – електроніка, суднобудування, сфера послуг), Кінкі (Осака, Кобе, Кіото; електроніка, чорна та кольорова металургія, хімічна промисловість) і Тюбу (Нагоя, Тойота, Хамамацу; спеціалізація – автомобілебудування, район дає третину автомобілів країни), які належать до промислової Тихоокеанської смуги, що сконцентрувала майже 80 % населення і господарського потенціалу країни. 40 % ВВП країни дає Канто – основний індустріальний район країни. О. Кюсю називають «Силіконовим» через високий рівень розвитку тут електронної промисловості. Район Тогоюку з економічним центром в Хіросимі спеціалізується на важкому, в тому числі й суднобудуванні. Ура-Ниппон – аграрна «тильна» сторона Японії простягнулася вздовж узбережжя Японського моря

Сільське господарство в країні ведеться на інтенсивній основі. Але за показниками забезпечення населення країни власною сільськогосподарською продукцію порівняно до інших розвинених країн Японія значно відстає. Повністю покриває свої потреби країна лише в рисі, овочах та яйцях, попит на фрукти задовольняється на 75 %, на молоко та молокопродукти – на 80 %, на телятину – 64 % тощо. У сільському господарстві використовуються території найбільших рівнини – Канто, або Токійська, на о. Хонсю, Ісікарі на о. Хоккайдо тощо. Вони майже суцільно оброблені, але земель, придатних для землеробства, в Японії мало. Переважає дрібне землеволодіння (ділянки переважно до 1,5 га.). Основну частину продукції дає рослинництво, провідною культурою якого є рис. Розвинуто також овочівництво та садівництво. Традиційно розвинено квітникарство.

Японія посідає одне з перших місць у світі з вилову риби та видобутку морепродуктів. Розводять велику рогату худобу, свиней, птахів, шовкопряда.

Склалися яскраво виділені зони приміської сільськогосподарської спеціалізації, основною з яких є смуга від долини Канто до долини Кінкі в межах мегаполісу Токайдо.

Транспорт. Японія має одну з найбільш розвинених транспортних мереж світу, особливістю якої є майже повна відсутність трубопровідного та річкового транспорту. 55 % вантажообігу та 67 % пасажирообігу виконує автомобільний транспорт. Автопарк Японії поступається лише США. Загальна довжина шосейних доріг близько 1,2 млн км, за густотою та довжиною автодоріг країна посідає відповідно перше й п’яте міста у світі. Морський транспорт переважає у зовнішній торгівлі країни та посідає друге місце за вантажообігом і третє за пасажирообігом. Основні порти: Кобе, Тіба, Йокогама, Нагоя, Осака, Кавасакі, Токіо, Хакодате, Кітакюсю.

Довжина залізниць – понад 20,1 тис. км, але роль залізничного транспорту в останні часи знижується, він посідає друге місце за пасажирообігом і грає незначну роль у вантажообігу. В країні діють швидкісні залізничні магістралі, перша з них «Токайдо-Синкансен» функціонує між Осакою й Токіо з 1964 р. Максимальна швидкість складає 300 км на год., довжина шляху 515 км. За день вона перевозить понад 375 тис. пасажирів. Один потяг складається з 16 вагонів.

Основна повітряна брама країни – міжнародний аеропорт Ханеда в Токіо, його площа понад 500 га, а довжина злітно-посадочної смуги складає 3 500 м. До числа найбільших аеропортів світу входить також аеропорт в місті Осака. Крім того, міжнародні аеропорти працюють в містах Фукуока, Кагосіма, Кансай, Нагоя. У 2003 р. в країни прийнято програму подальшого розвитку авіації зі створення першого національного реактивного пасажирського авіалайнеру.

Між островами функціонують пороми, мости, підводні тунелі, найбільший з них між Хонсю та Хоккайдо має довжину 53 км. Понад 40 % домашніх господарств і 90 % підприємств країни користуються Internet.

Зовнішньоекономічні зв’язки. За загальними обсягами зовнішньої торгівлі Японія поступається лише США та Німеччині. Експорт: машини та устаткування, в тому числі транспортне (понад 68 % вартості), напівпровідники, сталь, морські судна, хімічні продукти, текстиль. Основні партнери: США, Китай, Південна Корея, Тайвань, Гонконг.

Японія – найбільший всесвітній імпортер зрідженого природного газу й другий найбільший імпортер нафти. Імпортують також машини та устаткування, паливо, харчові продукти, продукцію хімічної галузі, тканини, сирі матеріали, головним чином з Китаю, США, Саудівської Аравії, ОАЕ, Австралії, Південної Кореї, Індонезії.

Значні надходження ВВП Японії має від світового туризму. Серед визначних туристичних об’єктів країни – численні національні та природні парки, архітектурні комплекси, музеї, синтоїстські та буддійські храми.

Боротьба сумо має в Японії давнє історичне коріння

Словник термінів і понять

Сальдо(італ. saldo – розрахунок, залишок). У зовнішньоторговельних стосунках – різниця між сумою експорту та імпорту або сумою вимог зобов'язань; у бухгалтерському обліку це – різниця між підсумками записів по дебету й кредиту рахунків.

Конвертер(від латів. converto – змінюю, перетворюю), агрегат для отримання сталі із розплавленого чавуну, а також чорнового металу (наприклад, міді). Сталеплавильні конвертери (ємкістю до 400 т) мають зазвичай грушовидну форму, конвертери для кольорової металургії (ємкість до 125 т) мають форму горизонтального циліндра.

Конвертерне виробництво, виробництво сталі в конвертерах. До другої половини ХХ ст. основними конвертерними процесами були бесемерівський (запропонований у 1856 р.) і томасівський (запропонований у 1878 р.), які потім були витіснені киснево-конвертерним процесом.

Киснево-конвертерний процес, переділ рідкого чавуну в сталь без підведення теплоти – продуванням металу в конвертері з використанням технічно чистого кисню. Під впливом дуття домішки чавуну (Si, Mn, C та ін.) окислюються з виділенням значної кількості теплоти. Після закінчення продування метал розкислюють (видаляють надлишковий кисень). Завдяки високій продуктивності киснево-конвертерного процесу його роль в світовій виплавці сталі постійно зростає.