§ 16 Світове господарство в період НТР, вплив на галузеву структуру та територіальну організацію виробництва.

§16 Світове господарство в період НТР, вплив на галузеву структуру та територіальну організацію виробництва.

Пригадайте

?

  1. Що розуміють під поняттями «науково-технічний прогрес», «науково-технічна революція»?
  2. На які галузі поділяють господарство?
  3. Що таке «територіальна організація господарства»?


Вирішальний вплив на розвиток світового господарства упродовж усієї історії мав науково-технічний прогрес (НТП) – постійний динамічний процес удосконалення технології й техніки. Час від часу всередині нього спостерігається прискорення появи нововведень. Такі періоди називають науково-технічною революцією (НТР) – якісний стрибок у розвитку технології й техніки. НТР революція призводить до швидкого оновлення номенклатури продукції, що випускається, її удосконалення, зростанню сучасних виробництв.

Усього за свою історію людство пережило три НТР. Перша співпала по часу з англійською промисловою революцією та характеризувалась широким впровадженням у всі сфери господарської діяльності парового двигуна, друга була обумовлена заміною його на електричний двигун, а третя – появою і активним використанням комп’ютерної техніки.

Табл. Порівняльна характеристика трьох НТР

Характеристика Науково-технічна революція
Промислова Технічна Науково-технічна
Тривалість Середина ХVІІІ – середина ХІХ ст Середина ХІХ ст. - середина ХХ ст Середина ХХ ст. – до нині
Тип виробництв Старі Нові Новітні
Головні види енергії Парова Електрична Атомна
Головні види машин (символи) Парова машина Електродвигун ЕОМ та АЕС
Місце початку розвитку Велика Британія США і Німеччина США, Західна Європа, Японія

Наука в епоху НТР утворює обширну сферу людської діяльності; науковців в світі – 5-6 млн осіб, тобто 9/10 науковців, що коли-небудь жили на Землі, - наші сучасники.

НТР має чотири головні складові частини: науку, техніку і технологію, виробництво і управління

Світове господарство нині перебуває від впливом третьої (сучасної) науково-технічної революції, якій властиві такі характерні риси:

  • перетворення науки на провідну виробничу силу суспільства, зростання наукомісткості виробництва;
  • комп’ютеризація всіх сфер життя суспільства, комплексна автоматизація і роботизація всі виробничих процесів, використання нових конструкційних матеріалів, нових видів та джерел енергії, розвиток біотехнологій;
  • удосконалення техніки у напряму економії ресурсів і охорони оточуючого середовища;
  • вихід на нові рубежі дослідження Світового океану і космосу;
  • докорінна перебудова галузевої і територіальної системи виробництва.

В розвитку сучасного світового господарства все більше зростає роль науки, що стала своєрідним «виробництвом відкриттів», локомотивом розвитку техніки і технології. Вона потребує значних капіталовкладень, ґрунтовної підготовки наукових кадрів. Суспільство, яке дбає про свій розвиток та добробут, вкладає значні кошти у науку, модернізацію системи освіти, підготовку кадрів вищої кваліфікації. Незаперечні успіхи у цій сфері мають Японія, США, Велика Британія, Німеччина, Франція.

Перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси – цілеспрямовано сформовані зони діяльності, в яких поєднуються взаємодіючі науково-дослідні інститути, вузи та наукоємні промислові підприємства.

Комп’ютеризація, електронізація, автоматизація виробничих процесів сприяє перерозподілу трудових ресурсів за галузями господарства. Зменшується чисельність зайнятих у матеріальному виробництві, зростає частка працюючих у нематеріальній сфері – обслуговуванні, банківсько-фінансових установах, освіті, науці.

НТР впливає на територіальну організацію виробництва, розміщення продуктивних сил. Екстенсивний шлях розвитку економіки за рахунок освоєння нових земель, будівництва нових підприємств, замінюється інтенсивним, який передбачає якісне оновлення існуючих підприємств, нових підходів до використання наявних територій.

Змінюється роль чинників, що впливають на розміщення виробництва.

  1. територіальний (чим більша територія, тим більше варіантів щодо розміщення виробництва);
  2. економіко-географічного положення (ЕГП може бути вигідне, не вигідне; центральне, сусідське, приморське; орієнтація на привозну сировину та паливо, пожвавлення світової торгівлі вигідним робить приморське розміщення);
  3. природно-ресурсний (визначає розміщення галузей первинного виробництва; нині втрачає свій вплив у розміщенні галузей обробної промисловості);
  4. транспортний (сприяє обміну ресурсами, товарами, руху населення; нині за рахунок модернізації транспортних засобів в епоху НТР робить оправданими перевезення на значні відстані);
  5. трудоресурсний (кваліфіковані кадри розвинутих країн сприяють розміщенню тут «верхніх» ешелонів обробної промисловості, що є найбільш наукоємкими та потребують кваліфікованих кадрів; дешева робоча сила Південно-Східної Азії притягує працемісткі виробництва з розвинутих країн);
  6. концентрації (укрупнення підприємств сприяє активізації процесу урбанізації, утворенню міських агломерацій);
  7. наукомісткості (новий чинник, сприяє тяжінню виробництва до значних наукових, освітніх центрів, створенню міст - наукових центрів);
  8. екологічний (обов’язковим є його врахування при модернізації існуючих підприємств, розміщенню нових; «брудні» виробництва все частіше виносяться в менш індустріалізовані та урбанізовані регіони, законодавствами багатьох країн передбачені жорсткі санкції за забруднення навколишнього середовища).

Світове господарство знаходиться у постійному поступальному розвитку.

Галузева і територіальна структура світового господарства.

Словник термінів і понять

Галузева структура – це сукупність споріднених груп галузей, які виробляють однорідну продукцію, надають різноманітні послуги і здійснюють суспільно корисну діяльність різних видів.

Галузь господарства — сукупність підприємств, установ, закладів, які виробляють однорідну продукцію та задовольняють однорідні потреби.

Сучасна галузева структура світового господарства включає декілька сотень різних галузей, які об’єднуються в декілька десятків сфер. На вищому, або макрорівні всі відомі на сьогодні галузі світового господарства об’єднують у дві глобальні сфери: матеріального виробництва і невиробничу. Перша виробляє матеріальні блага, або товари, друга – нематеріальні, або послуги. На середньому, або мезорівні всі галузі об’єднують у п’ять різних сфер діяльності (табл.. )

Табл. Сфери та види господарської діяльності

Сфера світового господарства Сфера господарської діяльності
Назва Галузевий склад
Матеріальна Первинна Сільське й лісове господарство, видобувна промисловість, рибальство
Вторинна Обробна промисловість, будівництво
Невиробнича Третинна Послуги, торгівля
Четвертинна Дослідження, інформація, управління
П’ятеринна Прийняття рішень

Первинною сферою вважають таку, що максимально наближена до природи та не потребує високого освітнього рівня й кваліфікації працівника. Вторинна сфера переробляє продукцію первинної, висуваючи більш високі вимоги до кваліфікації та інтелектуальних здібностей персоналу. Третинна «вибудовується» на первинній та вторинній, оскільки обслуговує кожну з них. Працівник, зайнятий в ній, повинен володіти доброзичливістю, привітливістю, послужливістю у поєднанні зі швидкістю та акуратністю. Четвертинна «виростає» з третинної та зберігає тісний зв'язок з первинною та вторинною. Працівник цієї сфери має вищу освіту та найвищу кваліфікацію. П’ятеринна сфера завершує спектр великої кількості різноманітних видів господарської діяльності. Її завдання – забезпечення безперебійної, максимально ефективної та збалансованої роботи інших сфер. Працівників, які зайняті в третинній сфері, називають «синіми комірцями», в четвертинній – «білими», в пятеринній – «золотими».

Для сучасної галузевої структури світового господарства характерне наступне співвідношення між окремими галузями та сферами господарської діяльності. У сільському господарстві виробляється 1/20 вартості світового валового продукту (СВП), а зайнято в ньому майже ? світового ЕАН. Частка промисловості у СВП складає 1/3, а ЕАН – 1/5, частка сфери послуг – відповідно 3/5 і 1/3. Отже, в сучасній економіці переважаюча частка СВП виробляється в сфері послуг, адже її продукція найбільш вартісна. При цьому більша частина робочої сили зосереджена в сільському господарстві, що пояснюється переважанням аграрного типу економіки значної кількості країн, що розвиваються.

Розподіл часток між цими галузями й сферами в різних групах країн світу складається по-різному. В країнах Центру в структурі ВВП переважає частка сфери послуг, яка відповідає постіндустріальному етапу розвитку їхньої економіки. В країнах Напівпериферії в структурі ВВП і ЕАН частка сфери послуг нижче, при цьому в структурі ВВП промисловість більше ніж в 3 рази перевищує сільське господарство, а в структурі ЕАН – поступається йому. Це пояснюється більш високим рівнем розвитку промисловості у порівнянні з сільським господарством, відповідає індустріальному етапу розвитку. В країнах Периферії частка сфери послуг порівняно мала, в структурі ВВП промисловість не на багато перевищує сільське господарство, а в структурі АЕН – поступається йому в 2,5 рази. Такі особливості зумовлені низьким рівнем економічного розвитку цих країн з явним переважанням в їхньому господарстві аграрного сектору, що відповідає доіндустріальному етапу розвитку.

Отже, усі національні господарства за галузевою структурою можна розділити на три типи: доіндустріальні; індустріальні; постіндустріальні.

В галузевій структурі світового промислового виробництва лідирує машинобудування (частка 1/3), на другому місці – хімічна промисловість, третє зберігає за собою харчова. При цьому в розвинутих країнах більш висока частка машинобудування та галузей, які виробляють продукцію високого ступеня переробки, та незначна частка видобувної, легкої та харчової промисловості. В країнах, що розвиваються, частка видобувної промисловості трохи поступається обробній. Всередині останньої паритет зберігають машинобудування, харчова й хімічна промисловість.

Територіальна структура світового господарства – це розміщення галузей господарства по країнах, регіонах, континентах. Важливими показниками, які характеризують місце країни в світовій економіці є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), виробництво ВВП на душу населення, чисельність економічно активного населення, коефіцієнт спеціалізації. За цими показниками, а значить за роллю і місцем у світовій економіці, країни диференціюють на три групи: «Центр», «Напівпериферію», «Периферію». В країнах Центру світової економіки ВВП на душу населення перевищує 10 000 дол. на рік, в країнах Напівпериферії коливається від 500 до 10 000 дол.на рік, а в країнах Периферії менше 500 дол. До країн «Центру» відносяться майже всі розвинуті країни та найбагатші країни, що розвиваються – фінансово надлишкові країни – експортери нафти. Напівпериферію утворюють країни з середнім рівнем розвитку. Це найчисельніша група, до складу якої входять більшість країн, що розвиваються, бувші соціалістичні країни. Периферія представлена найбіднішими країнами світу.

Територіальна структура світового господарства розвивалась упродовж тривалого періоду. У ХІХ ст. за всіма показниками виділяли Європу, тобто світове господарство мало моноцентричний характер. У ХХ ст. з’явився ще один центр Світового господарства — США, який незабаром зайняв провідні позиції. Після Другої світової війни великими господарськими центрами стали Китай, Японія, Індія, Канада, Мексика, Бразилія, а нині — «нові індустріальні країни» (НІК) — Північна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур.

На сьогодні сформувалась поліцентрична модель світового господарства з такими центрами: Північно-Американським, ядром якого є економіка США з економіками Канади йі Мексики; Європейським, ядром якого є економіка країн ЄС на чолі з Німеччиною, Азіатсько-Тихоокеанським, інтеграційне ядро якого сформували Японія, Китай та «далекосхідні тигри».

Процес формування полюсів економічного росту триває. Перспективними є регіони Північної Євразії, Південної Америки, Австралії та Нової Зеландії.

<< § 15 Сучасне світове господарство. Міжнародний географічний поділ праці (МГПП). § 17 Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу (енергетика, металургія, машинобудування, хімічна промисловість, лісова та деревообробна промисловість, легка промисловість).  >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus