Охорона природи (конспект)

Охорона природи – це комплексна система міжнародних, державних і громадських заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, у тому числі на збереження видового різноманіття (генофонду) флори і фауни Землі, а також її надр, водних ресурсів, атмосферного повітря і, відповідно, на збереження природних умов розвитку людського суспільства.

З метою охорони природи здійснюються такі заходи:

  • створення заповідних територій;
  • регламентація використання природних ресурсів;
  • захист природного середовища (водоохоронні заходи, рекультивація земель, регулювання поверхневого стоку, скорочення об’єму стічних вод і їх очищення тощо);
  • незалежна екологічна експертиза проектів і оцінка впливу господарської діяльності на оточуюче середовище;
  • моніторинг стану природного середовища (від регіонального до глобального моніторингу біосфери).

 

Дана карта дає уяву про частку природоохоронних територій у країнах світу (по відношенню до загальної площі країни). Природоохоронні території, в залежності від цільового призначення, особливостей охоронного режиму і розмірів поділяються на заповідники, національні парки, заказники, резервати, пам’ятники культури та інші заповідні території. Загальна площа заповідних територій світу становить понад 5% поверхні суходолу. Найбільш поширеними у світі є національні парки, заповідники і резервати.

Заповідники – це ділянки суходолу чи акваторій, назавжди виведені з господарського використання; їх основне призначення – служити еталонами природи.

Резервати – це території, на яких впродовж ряду років у певні сезони чи круглий рік охороняються окремі види тварин, рослин або частка природного комплексу.

Національні парки – найбільш розповсюджена форма природоохоронних територій, для яких характерним є масовий допуск відвідувачів на деяку частину території.

До найбільших за площею природоохоронних об’єктів світу відносяться Ґренландський національний парк (7 млн га), Центрально-Калахарський резерват в Ботсвані, Африка (5,3 млн га), Великий Ґобійський заповідник у Монголії, Національний парк Велика пустеля Вікторія в Австралії та інші. Найбільшим в Україні є заповідник в дельті річки Дунай.

У країнах, що розвиваються частка природоохоронних територій дещо менша, ніж у розвинутих, але вона постійно збільшується тому, що національні парки є досить прибутковими. Проте, створення національних парків у країнах Африки, Азії, Латинської Америки гальмується необхідністю переселення кочових племен і зменшення ареалів їх господарської діяльності (полювання, землеробство). Під час збройних конфліктів території національних парків часто стають ареною зіткнень для воюючих сторін. А для браконьєрів ці території нерідко стають місцем незаконних промислів. У світі функціонує багато міжнародних і природоохоронних організацій. Серед них одна з найвідоміших – Всесвітній фонд дикої природи. Цей Фонд діє більш, ніж у 90 країнах і має вагомий вплив на природоохоронну політику держав та сприяє реалізації екологічних програм.