Міжнародні економічні зв'язки

Світове господарство як єдина система взаємопов'язаних національних господарств, сформувалося на основі міжнародного географічного поділу праці (МГРТ) - спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції, наданні послуг і обмін ними. Міждержавні відносини в сфері економіки називаються міжнародними економічними зв'язками. Їх основні форми - це зовнішня торгівля, кредитно-фінансові відносини, науково-технічні зв'язки, міжнародний туризм. На карті представлена інформація про зовнішню торгівлю і кредитно-фінансових відносинах.

Формування та розвиток міжнародних економічних відносин почалося з зовнішньої торгівлі. Її обсяги постійно зростають, змінюється структура торгівлі, особливо швидко зростає питома вага нових технологій, товарів і послуг. У світі сформувалося три центри міжнародної торгівлі: Європа, Азійсько-Тихоокеанський регіон і Північна Америка. Товарообіг країн Західної Європи становить приблизно 40% світового. За абсолютними обсягами експорту у світі перше місце займає Німеччина. Другим регіоном за товарообігом є Азія (приблизно 26%). У ній головними центрами міжнародної торгівлі виступають Японія, Китай, Нові індустріальні країни (НІС) і нафтовидобувні держави Перської затоки. На третьому місці за обсягами зовнішньої торгівлі Північна Америка (близько 20% світового товарообігу). За обсягом імпорту США не мають конкурентів. Велике значення має торгівля між розвиненими і країнами, що розвиваються. Статус сировинних придатків промислово розвинених зтран ще застосуємо до більшості країн, що розвиваються. Вони до цих пір залишаються основними постачальниками нафти, міді, бавовни, натурального каучуку, а також продовольчих товарів: кава, какао, цукру, бананів і т.п. Але в структурі експорту НІС Азії та Латинської Америки останнім часом значно зросла частка промислових товарів.

Важливим показником зовнішньої торгівлі є торговельний баланс (сальдо) - різниця між вартістю експортованих та імпортованих товарів за рік. Баланс буває пасивним (від'ємним) і активним (позитивним). Традиційно висока позитивне сальдо (вартість експорту переважає над вартістю імпорту) мають Японія, Німеччина. Негативне сальдо у США є результатом великої імпорту сировини і палива з країн, що розвиваються.

Міжнародна торгівля розвивається за об'єктивними економічними законами і координується Всесвітньою організацією торгівлі (СОТ). Ця організація об'єднує 145 країн. Головним її завданням є створення сильної і процвітаючої торгової системи світу, що сприяє збільшенню обсягів міжнародної торгівлі.

Кредитно-фінансові відносини виявляються у вивезенні (експорті) капіталу у двох формах: позик і кредитів, і прямого інвестування у створення підприємств на іноземній території, або придбання вже діючих компаній з метою отримання прибутків чи задоволення політичних інтересів . Експорт капіталу - одна з найважливіших особливостей зовнішньоекономічної діяльності розвинених країн. Головною формою експорту капіталу є прямі інвестиції, тобто, що дають інвестору право контролю над діяльністю певного об'єкта. Основну частину цих інвестицій забезпечують найбільші транснаціональні компанії (ТНК) світу: Nestle (Швейцарія), General Motors (США), Royal Dutch-Shell-(Великобританія - Нідерланди), Hitachi (Японія), Daimler-Chrysler (Німеччина - США) та інші . Розвинені країни інтенсивно експортують капітал у країни, що розвиваються, перебазіруя туди екологічно шкідливі виробництва, використовуючи низькооплачувану робочу силу, експлуатуючи природні ресурси цих стран. Поряд з інвестуванням в господарство країн, що розвиваються, розвинені країни вкладають великі кошти в економіку своїх розвинених партнерів, які є менш ризикованими, але і менш прибутковими. Так частина японського капіталу спрямована в економіку США і країн Західної Європи. Країни ЄС інвестують свій капітал, як у межах Союзу, так і в регіони з перехідною економікою. Напрями інвестицій показані на карті.

Також на карті представлені основні банківсько-фінансові центри світу, складовими яких є національні і міжнародні банки (міжнародні банківські консорціуми), фондові та товарно-сировинні біржі. У світі розрізняють два типи світових фінансових центрів: одні виникли на базі національних ринків капіталу (Лондон, Париж, Цюріх), інші - на базі міжнародних ринків капіталу (Сінгапур, Сянган).

Важливими складовими світового господарства є Офшорні зони - території або окремі країни, в яких діє пільговий режим оподаткування, кредитно-валютного регулювання і створені спрощені умови реєстрації підприємств з метою забезпечення максимально сприятливих умов для іноземних капіталів. Зараз понад 100 країн і територій мають офшорні центри. Але в промислово розвинених країнах така практика не поширена.

<< Транспорт. Мережа міжнародного зв'язку Країни Європи >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus